Фестиваль брехні, фейків та абсурду. Огляд ЗМІ окупованого Донбасу

Минулого тижня ЗМІ окупованого Донбасу були всерйоз стурбовані комунальними проблемами, які наче каміння з неба звалилися їм на голову. Повний провал систем електро- та водопостачання журналісти з подачі окупаційної влади подавали як наслідок несприятливих природних умов. Зрештою навіть найзараженіші "стокгольмським синдромом" обурилися інформаційним вакуумом.

"В редакцію… стали звертатися жителі Республіки, які не вірять офіційним поясненням причин масових відключень електроенергії. "Може, годі брехати про те, що відключення відбуваються через спеку? У нас тільки цього року аномальна температура? Може, вже час людям правду говорити. Народ від брехні вже втомився. Не треба робити з людей ідіотів", — опублікувало одне з мережевих видань "ДНР" глас народу.

Але, як то кажуть, знайшлося в інформаційному полі окупованого Донбасу місце і для доброго гумору. Точніше кажучи, те, що це смішно й безглуздо, розуміли виключно вдумливі споживачі інформаційного продукту виробництва "ДНР" та "ЛНР". Самі автори деяких цікавих, на їхню думку, новин абсолютно серйозно розганяли свої незграбні фейки. За принципом "Брехати так брехати!"

Мопед як засіб диверсії

Ось російська блогерка Сания Денисова, яка перебралася із суворої Пензи до Донецької області, зробила "велике географічне відкриття". Вона з розумним виглядом заявила, що, на відміну від молоді всього світу, яка любить гучні нічні тусовки на мопедах і мотоциклах, маріупольські підлітки-байкери займаються диверсійною діяльністю на користь ЗСУ…

"Все писали - блогеры писали, чиновники писали, общественники писали, люди простые в конце концов у себя на страницах писали о том, что мопеды мешают военным", - написала блогерка у своєму telegram-каналі. За її словами, вона щиро думала, що любителі гучної їзди не розуміють, що відволікають окупантів від виконання бойових завдань — "в их возрасте голова другим забита".

І раптом — прозріння! Знайомі з Маріуполя розповіли їй, що насправді перегони на мопедах — це спецоперація українських спецслужб. "Смотрите какая штука. Знакомая живёт в Мариуполе, начала орать на этих мопедистов, а они ей в ответ, мол, нам платят 20 тысяч рублей, чтоб мы отвлекали военных", - процитувала товаришка Денисова домисли маріупольських обивателів. "Ну это предательство, конечно. А на юридическом языке - измена Родине. От 20 лет, по-моему", - пригрозила вона підліткам на мопедах. "Мопедисты не простые, у них скорлупки... украинского, оказывается, заказа", – викрила росіянка таємну операцію українських спецслужб.

Приїжджайте до нас навчатися…

Так само складно припустити, що опублікована луганськими окупаційними ЗМІ новина про те, що громадяни України мріють навчатися в "ЛНР", не є ідеологічно правильною шуткою. "Абитуриенты из четырех субъектов России, а также из Украины и Узбекистана в этом году подали заявления на поступление в Луганский государственный аграрный университет", — повірили місцеві журналісти пресслужбі вишу, який працює за російськими стандартами на окупованій території Луганської області. Їм не спало на думку поставити запитання, які послуги на окупованому Донбасі можна отримати з українським паспортом. Спойлер: жодні! Громадянам України заборонено розпоряджатися та володіти нерухомістю, офіційно працевлаштовуватися та займатися підприємницькою діяльністю, їм відмовляють у безоплатній медичній допомозі, вони позбавлені права отримувати соціальні виплати.

Теоретично українці мають право вступати до "вишів" окупованого Донбасу на бюджетні місця за загальним конкурсом у межах програми підтримки співвітчизників або за спеціальною квотою уряду РФ для іноземних громадян. Але тут виникає питання: як українському абітурієнту, який мріє про російську вищу освіту, дістатися до окупованого Луганська? Єдиним доступним шляхом в'їзду до Росії для повнолітніх громадян України з третіх країн є повітряний пункт пропуску в московському аеропорту Шереметьєво. Тут їм доводиться проходити тривалу та принизливу процедуру фільтрації: допит співробітниками ФСБ, перевірку листування в гаджетах та дописів у соціальних мережах. А ось громадяни України, які також мають громадянство РФ, можуть в'їжджати через будь-які відкриті пункти пропуску, але на кордоні зобов'язані пред'являти російський паспорт. Звісно, такі хитруни є, але навряд чи вони на окупованому Донбасі позиціонують себе як українці.

А ось новина про те, що в "молодих республіках" бажають навчатися росіяни з депресивних регіонів, не викликає сумнівів. "Абитуриенты из 15 субъектов России в этом году подали заявления на поступление в Луганский государственный университет имени Владимира Даля", — пишуть луганські ЗМІ. Зазначається, що, крім абітурієнтів із сусідніх з окупованими територіями регіонів — Ростовської, Бєлгородської та Воронезької областей — бажання приїхати до Луганська виявили юнаки та дівчата з віддалених куточків Росії. "Это Архангельская, Мурманская, Ленинградская области, Хабаровский, Пермский и Приморский края, Ямало-Ненецкий и Ханты-Мансийский автономные округа", — повідомляють місцеві журналісти.

Як ЗСУ дроном ганялися за бабусею кімнатою

Минулого тижня ватажок "ДНР" Денис Пушилін реанімував історію про те, як бабуся з Родинського з двома онуками "дивом врятувалися" від "озвірілих українських військових". Нагадаємо, в одному з оглядів ЗМІ окупованого Донбасу "ОстроВ" викривав фейк про те, як під час чергового, нібито українського, обстрілу загорівся будинок, де проживали молоді батьки з двома дітьми та їхня бабуся. Потім маму й тата двох малюків бійці ЗСУ розстріляли, а бабуся з осиротілими онуками два місяці ховалася від них у підвалі.

Пушилін вирішив зустрітися з цією героїчною літньою жінкою і, як то кажуть, вислухав її розповідь від першої особи. "В доме семьи в Родинском во время обстрелов ВСУ начался пожар. Родители решились на отчаянный шаг: чтобы добыть воды для тушения, они вошли в соседний дом со скважиной, где базировались боевики ВСУ", — цитують місцеві ЗМІ його слова, не звертаючи уваги на те, що, виходячи з цієї розповіді, пункт тимчасової дислокації українських військових знаходився поруч із палаючим будинком і теж був ціллю обстрілу. Явно не з боку ЗСУ…

Судячи з усього, пенсіонерка, яка раптово стала важливою медійною персоною, розповіла ватажку "ДНР" чимало жахливих подробиць свого перебування в Родинському, яке тоді контролювали захисники України. Скажімо чесно, у ватажка "ДНР" та "офіційних" ЗМІ вистачило розуму не приймати все на віру й не переповідати все почуте від літньої жінки. Зате це зробила вже згадана "нова донецька" Сания Денисова. Нижче наводимо вибрані місця з допису в telegram-каналі блогерки, яка запевняє, що знає про життя в "ДНР" більше за всіх…

"К семье уже дважды приходили ВСУ и заставляли Дарью эвакуироваться то в Доброполье, то в Днепр, из которых Дарья, не найдя там ничего хорошего, быстро возвращалась… Света в городе уже не было, воды тоже. Дома стали занимать ВСУ. В конце 25-го они поселились в их доме, пока семья жила внизу. Выбор на дом пал из-за скважины и генератора… 22-го ноября дом атаковал дрон, начался пожар. Даша с Иваном выбежали, чтобы запустить скважину и потушить дом… Ирина Геннадьевна услышала автоматную очередь, а вода так и не зажужжала. Она выглянула в окошко кладовки и увидела на земле что-то похожее на тела… У брата все стали жить в узком помещении… Бабушка с детьми осталась с племянником, они ели соленья и варенье. Читали старые газеты, считали. В голове у детей завелись земляные черви… Однажды залетел дрон и жужжал по дому. Он сбросил зажигалку, дом загорелся. Бабушка стала поливать крышку подвала соленьями, просила детей писать в бутылку, чтобы тушить. Василиса потеряла сознание. Племяннику удалось открыть крышку подвала и детей вытащили наружу… Племянник увел их в другой подвал… Один дед в поселке знал, что там есть дети и как-то, встретив русских солдат, попросил передать им баночку меда. Солдаты не поверили, что в таком месте могут быть дети. Они взяли конфеты и пошли. Увидев детей, поеденных земляными червями, солдаты принимали тяжелое решение об эвакуации…".

Без сумніву, дуже шкода літню жінку, її онуків — вони реально через російську агресію пережили страшні місяці. Однак що з розказаного нею є правдою, а що добровільною грою на інформаційному полі російської пропаганди, сказати важко…